Що штовхає людей на самогубство? Більшість психологів не дадуть вам ствердної відповіді, тому що складних ситуацій бувають мільйони. Але піти з життя – це найлегший крок, котрий все одно не вирішить проблем. А от спробувати втриматися на краю прірви, для цього треба мати сталеві нерви.
Підпишись на наш Viber: новини, гумор та розваги!
ПідписатисяТак трапилося і з Оленою Кузьміною. Ця дівчина у свої 27 планувала суїцид, але впоралася з негативом і зараз готова допомогти порадами всім, хто так само був у відчаї.
"Я була товстою дитиною, боязкою, сором’язливою, часто хворіла, тож друзів майже не мала. Сім’я була для мене комфортною оболонкою. Єдина близька подруга з сусідньої квартири в молодшому шкільному віці виїхала з батьками в Америку. В моїй голові тоді пролунало: "А що, так буває?". Моя перша втрата", - згадує Олена в коментарі "УП".
Ще 17-річною студенткою вона мріяла про художню школу, хоча практично не відрізняла виконання і стилі картин. Потім переключилася на археологію, інші науки, але все це здавалося марним і пустим.
До 25 почалася перша криза. Саме той період, коли людина вперше запитує себе про те, чого досягла.
"У цьому віці всі навкруги підводять перші підсумки. Відтоді кожен день народження супроводжувався істериками: успіх не прийшов, бестселлер не написала, заміж не взяли, навіть собаки нема. Два-три роки я так і котилася вниз. Та найважче переживала залежність від стосунків. Стосунки були на відстані. Тож я сама навіть не ходила в кіно, бо ловила себе на думці, що не можу вибрати фільм. Частина мене так жила, а інша думала: "Якщо я це зроблю, сім’я засмутиться, але нічого, я зможу їм пояснити в записці".
Все ставало дедалі нестерпнішим. Телефонні дзвінки, страх не закрити газ, вікно, двері, страх самотності і непотрібності. Нікому, окрім себе. А з часом – і собі самій.
" Чому я не стрибнула під поїзд? Не змогла. Мені здавалося, що не зможу і впаду. Було б так епічно. Батькам не змогла одразу розказати, мабуть, вперше в житті. Моя мама в 13 років втратила батька, тато ще раніше, а бабусині батьки померли від раку, коли їй було 20. Вони знають, що таке пережити смерть, і це їх ранило б ще більше. Я розуміла, що сама ніяк не впораюся і з платформи пішла гуглити допомогу".
У 27, коли ситуація стала критичною, дівчина вирішила піти до психотерапевта. Одні радили жити заради себе, інші казали – це егоїзм і треба думати про дітей. Хоча б майбутніх. Коли Олена вийшла з кабінету їй здавалося, що на дереві бачить напис "Помри". Звісно, уява малювала те, чого найбільше боїшся.
Самотужки вдалося забути про інцидент і переключитися на важливі речі. Приміром, нарешті почати займатися мистецтвом. Творчі здібності допомогли у цьому. Олена підібрала основні поради для тих, хто замислювався про суїцид – такими на її думку повинні бути правила пошуку психотерапевта:
Перевірити, що в нього/неї є медична освіта. Не соромитись питати про це!
Зрозуміти, з лікарем якої статі комфортніше. Як показує досвід мій і моїх знайомих, контакт легше знайти з терапевтом своєї статі.
Варто робити тестові дві-три консультації. На них лікар має відверто сказати пацієнтові, скільки сеансів чи скільки часу вам потрібно буде зустрічатись з огляду на проблему. А ще кожен психотерапевт має належати до "етичної комісії", куди пацієнт має право звернутись, якщо його щось не влаштовує. Якщо він не дає ніяких гарантій, варто задуматися над зміною терапевта.
Обговорити до початку сеансів всі умови, включно з оплатою.
Хороший психотерапевт тактовний: коли бачить, що пацієнтові важко, ніколи не змушує, не давить, не нав’язує і не оцінює. Не скаже, що ти дурочка, навіть жартома.
Психотерапевт не має права давати чіткі вказівки, що робити. Але він ілюструє варіанти розвитку подій. І пацієнт уже в полі вибирає, як діяти.
Дивіться: Як у Сеулі діють рятувальники самогубців
Нагадаємо, барабанщик філіппінського рок-гурту Razorback Брайан Веласко, зістрибнув з багатоповерхового будинку знімаючи все на телефон.
Як повідомляв "Знай.ua", донька Майкла Джексона потрапила до лікарні. Також "Знай.ua" писав, у Києві студент викинувся з 14 поверху на очах у друзів.
