За останні роки з життя пішли лідери країн, яких звинувачували в репресіях та масових вбивствах власного народу. "Знай" зібрали історії їх життя, смерті та реакцію співвітчизників.
Підпишись на наш Viber: новини, гумор та розваги!
ПідписатисяЗ 58-річним президентом Венесуели Уго Чавесом прощалися сім годин. Закриту труну везли Каракасом через стотисячний натовп людей. В країні оголосили семиденний траур. У всіх навчальних закладах скасували заняття та приспустили державні прапори. Жалоби щодо смерті латиноамериканського лідера пройшли 16 країнах світу, зокрема, в Білорусі та на Кубі. Про онкологічну хворобу Чавеса стало відомо в 2011-му. Він скасував важливі зустрічі та на місяць зник з телеекранів. Після появи звернувся через СМІ до народу та розповів, що переніс декілька операцій. Після цього було тривале лікування, видалення пухлин, курси хіміотерапії. 5 березня Чавес помер. Саркофаг із тілом знаходиться в Музеї Революції Каракасу. Чавеса називали диктатором нового типу за переслідування журналістів та опозиціонерів. Вони отримували тюремні терміни за "нешанобливі висловлювання в адрес президента". Наприклад, 67-річного християнського демократа Освальдо Альвареса Паса звинуватили "в організації змови з метою вбивства глави держави, підбурюванні до злочинної діяльності та поширенні неправдивої інформації". Той заявив, що влада підтримує зв'язок із баскськими терористами та торгує наркотиками.
Вождь Лівії 69-річний Муаммар Каддафі помер від численних поранень голови та ніг 20 жовтня 2011 року. В лютому в країні почалися заворушення через арешт правозахисника Фархі Тербіля, який захищав політув'язнених. Люди вимагали звільнення юриста та відставки прем'єр-міністра. Півтисячі активістів закидали камінням адміністрацію. А потім побилися із поліцейськими, поранення отримали щонайменше два десятки людей. Після цього масові протести пішли по всій країні. Тоді загинуло близько тисячі протестувальників. А в березні в країні спалахнула "арабська революція". Каддафі переховувався в місті Сірт, поблизу якого його кортеж обстріляли. А лідера Джамахірії із сином захопили повстанці. Відео знущань над ним набрало на "ю-тубі" два мільйони переглядів. Тіло Каддафі та його сина виставили в овочевому холодильнику посеред міста Місурата, аби всі могли побачити їх мертвими. За п'ять днів його таємно поховали в Лівійські пустелі. Могили батьків та всіх його родичів в Сірті зруйнували, а викопані кістки спалили.
Лідер Північної Кореї 69-річний Кім Чен Ір помер 17 грудня 2011 року в своєму поїзді. В КНДР повідомили, що він пішов у кращий світ від "фізичної та психічної перевтоми, працюючи на благо народу". Офіційною причиною смерті, утім, назвали інфаркт. В Північній Кореї оголосили траур. 24-мільйонна країна голосила за своїм вождем. "Сумують не тільки люди в усьому світі, а й природа. Тужать навіть птахи, які застигли на гілках, віддаючи почесті покійному", - повідомляли місцеві ЗМІ. За два тижні тих, хто на думку місцевої влади, "не достатньо сумував", відправили до трудових таборів. "Бездушні" співвітчизники отримали 6-місячні терміни. Траур за диктатором тривав три роки. Поховали його в мавзолеї Пхеньяна, де лежить тіло його батька. Кількість людей, які постраждали від режиму диктатора – невідома, в країну повністю закрито доступ правозахисним організаціям. Відомо, що в країні досі існує смертна кара, а в комітеті США по правах людини кажуть, що новонароджених із вадами вбивають.
Президент Югославії 64-річний Слободан Милошевич помер 11 березня 2006 року. Тіло без ознак життя знайшли працівники тюрми Гаазького трибуналу в Голландії. Причиною смерті вказали інфаркт міокарда. Лідера югославської компартії арештували в 2001-му, звинувативши у військових злочинах та загибелі 200 тис. людей. Війни тривали 10 років. Мілошевича поховали в рідному місті Пожареваць на території сімейного володіння. На прощанні були декілька друзів, зокрема, російський комуніст Геннадій Зюганов та ще троє депутатів Держдуми РФ. Ніхто з членів сім'ї на похорон не приїхав, бо перебували в розшуку. Над могилою читали прощальні листи сина Марко і вдови Мір'яни. Трауру в країні не було.
3 грудня 2006 року лідер чілійської Хунти 91-річний Августо Піночет переніс важкий інфаркт, після якого за тиждень помер у шпиталі Сантьяго. Тіло кремували, державного похорону й жалоби не було. Після смерті колишнього диктатора населення Чілі розділилося. Його супротивники на кількасот тисячному мітингу виступали з радісними промовами, співали веселі пісні та вигукували "вбивця!". На похорон прийшли 3 тис. людей. Поховання було здійснене за правилами військової церемонії. Тіло кремували, а урну віддали родичам. Ті пояснили, що побоюються наруги над могилою політичними опонентами. Піночет прийшов до влади в результаті військового перевороту. А в 1998-му пішов у відставку через проблеми із здоров'ям. Ліг на операції в Лондоні і саме там був вперше заарештований. Влада Іспанії та Італії звинуватила його в вбивствах своїх громадян, які зникли безвісті в Чілі за часів Піночета. Диктатора взяли під домашній арешт, в рідній країні теж порушили проти нього справи за вбивства людей. А в зв'язку із смертю – закрили. За період його правління загинуло три тисячі людей, ще дві з половиною тисячі зникли безвісті.
