Військові дії на Донбасі принесли багато горя і бід українцям. Країна четвертий рік намагається оговтатися від того, що відбулося і відбувається на Сході. Однак там, де для одних проблеми і біль - для інших, банально, можливість заробити, пише "Антикор".
Підпишись на наш Viber: новини, гумор та розваги!
ПідписатисяОдна з проблем, яка прийшла разом з війною - це зростання кількості незаконної зброї на руках у населення.
Мова, в першу чергу, йде не про те, що іноді з фронту приносять хлопці-АТОшники, а про появу цілих банд і угруповань, які займаються поставками зброї з Донбасу для подальшого його продажу на території країни і за кордоном.
Досить часто ми чуємо про те, що в зоні проведення Операції об'єднаних сил знайшли черговий схрон із зброєю і боєприпасами. Наприклад, буквально днями повідомлялося про .
Тільки вдумайтеся, за даними СБУ, там знаходилися гранати, гранатомети РПГ-26 і РПГ-22, набої до них, вогнемети, вибухівка, сигнальні міни і десятки тисяч одиниць боєприпасів для вогнепальної зброї. Загальна вага вилученого озброєння становить п'ять тонн. Все це злочинці планували переправити в центральні регіони України для подальшого продажу.
Таку зброю навряд чи купить простий українець, який вирішив з якихось причин завести «чорний ствол». Ця продукція може зацікавити тільки злочинні угруповання, різного роду терористів і сепаратистів, а також агентів ворожих держав, які готують диверсії у нас в країні.
Потрібно віддати належне поліції і спецслужбам, які не тільки знаходять зброю, а й затримують «реалізаторів».
Так, нещодавно в Києві було викрито злочинну групу, яка підозрюється в незаконному постачанні із зони АТО і збуті в Києві боєприпасів, а також в скоєнні на території столиці підривів і підпалів підприємств і автомобілів, з метою перешкоджання в здійсненні законної господарської діяльності.
За даними слідства, в групу входили 8 осіб. Більшість із підозрюваних - молоді хлопці: Звонар Ігор (1997 року народження), Каплунов Степан (1991 р.н.), Марчук Іван (1994), Ткалич Денис (1995) Семененко Володимир (1982), Ладико Олександр (1986) Китайгородський Всеволод ( 1972) і Назарук Юрій (1994).
В ході проведення більше десяти обшуків були вилучені 5 пістолетів, 5 гранат, патрони, глушники до пістолетів, використані тубуси гранатометів, наркотичні речовини тощо.
На особливу увагу в цій «чесній компанії» заслуговує Юрій Назарук, який багатьом в злочинних колах відомий на прізвисько «Вірус».
Саме його звинувачують в . Тоді група людей на чолі з Назаруком стріляла по будівлі з ручного протитанкового гранатомета. Інцидент стався близько другої ночі. Столичні поліцейські вилучили запис з відеореєстратора, на якому зафіксовано момент нічного пострілу в будівлю "Київміськбуду", а також залишки вибухового пристрою.
Саме члени банди Віруса є головними підозрюваними в обстрілі і підривах «Київміськбуду». Ясно, що це не поодинокий випадок в їх виконанні і методи також прогнозовані. Воно й не дивно, адже незаконної зброї у них валом.
Нацполіція разом з СБУ затримала молодиків, вилучила півтора десятка одиниць зброї, наркотичні речовини. Тобто, спрацювали злагоджено і оперативно. Суд обрав затриманим тимчасовий запобіжний захід - утримання під вартою строком на два місяці.
Але цікавий факт - деякі народні депутати виявили бажання взяти затриманих на поруки. Це означає можливий тиск на суд, наявність політичних інтересів і покривання діянь бандитського угруповання.
За даним інцидентом поліція почала кримінальне провадження за ч. 4 ст. 296 КК України ("Хуліганство"), однак, як зазначають правоохоронці, кваліфікація може бути змінена в залежності від мотивів злочину.
В "Київміськбуді" тим часом вважають обстріл справою рук конкурентів.
"Спроби дестабілізувати "Київміськбуд" безпосередньо пов'язані з бажанням порушити роботу холдингу, перетворивши його в пересічну будівельну організацію", - заявили в компанії.
За даними ЗМІ, головним замовником обстрілу будівлі «Київміськбуду» є колишній донецький бандюк, а нині столичний бізнесмен Микола Щур.
І це далеко не єдине доручення, яке Коля Крисак, а саме так його називали в Донецьку, давав своєму підручному «Вірусу».
За допомогою бригади нальотчиків, яку створив «Вірус» Щур намагався здійснити рейдерське захоплення компанії «Вайнхауз» на столичних Осокорках. Тоді в результаті злочинці викрали у компанії матеріальних цінностей на 10 мільйонів гривень.
На рахунку Щура і «Віруса» є і більш тяжкі злочини. В ніч з 3 на 4 червня 2018 поблизу села Гореничі під Києвом розстріляли автомобіль Range Rover, в якому знаходився колишній депутат Київради, бізнесмен Олександр Ліщенко («авторитет» Ліча). Самому йому вдалося втекти, в той час як загинув 23-річний водій. За однією з версій, Щур, щоб не платити «Лічі» борг в розмірі 250 тис. дол., відправив «Віруса», щоб вбити кредитора.
Однак, незважаючи на таку бурхливу діяльність, злочинцям досі вдавалося уникати заслуженого покарання. Навіть якщо винести за дужки всі останні злочини цієї парочки, залишається дуже велике питання, чому Микола Щур досі перебуває на свободі.
Свою діяльність він починав ще в 90-ті в Донецьку: шахрайство, вимагання, фінансові афери, і, за деякими даними, замовні вбивства. Кар'єра у донецького блатного пішла вгору після приходу до влади Віктора Януковича - люди з такими талантами, як у Колі Крисака, тоді були в ціні.
У Києві Щур швидко прижився і став працювати на «Сім'ю»: займався тіньовими схемами відмивання коштів, рейдерськими захопленнями і поборами з підприємців, а також був одним із «смотрящих» за київським бізнесом.
Саме в той період, по «чистій випадковості» Щур отримав в своє розпорядження третину всієї вуличної торгівлі Києва.
Під час Революції Гідності Коля . Зокрема, він причетний до викрадення активістів Автомайдану Олексія Гриценка (син відомого політика Анатолія Гриценка) і Дмитра Булатова.
Після втечі шайки Януковича, Щур також деякий час переховувався в Криму. Звідти він всіляко допомагав сепаратистам на Донбасі. Це все, втім, не завадило йому повернутися до Києва і продовжити вести свій столичний бізнес.
По всій видимості, донецький блатний знайшов собі новий «дах».
Почуття безкарності настільки опанувало Щуром, що він дозволяє собі буквально все, що спаде на його донецьку голову.
У січні 2017 року, коли знайому Щура затримали за п'яну їзду, він напав на поліцейських прямо в райвідділі Оболонського району Києва, одному навіть зламав ніс. Після чого, до слова, йому різко стало «погано» і він втік до лікарні. В результаті суд визнав його невинним, прокуратура подала апеляцію.
Буквально недавно біля одного з розважальних закладів Києва Щур побив двох хлопців, одному з них прострелив ногу. Так . Незабаром його затримали, але суд не взяв мажора під варту, а залишив під нічним домашнім арештом. Справу порушено за ч. 4 ст. 296 Кримінального кодексу України, тепер Щуру світить від трьох до семи років позбавлення волі.
Дивлячись на цей «послужний» список, не дивуєшся тому, що зараз підручні Щура засвітилися ще й на незаконній торгівлі зброєю із зони АТО. Такі як Коля Крисак, або «Вірус» не те, що нехтують законом, вони його не визнають. Заробляють на країні, але при цьому роблять все, щоб в цей країні жилося гірше. Таких людей навряд чи виправить навіть в'язниця. Але вона, по крайній мірі, захистить нас від їх злочинів і агресії. Хочеться вірити, що, незважаючи на «кришування» зверху і Микола Щур, і Юрій Назарук постануть перед судом і понесуть відповідальність за свої злодіяння.
