Микола Томенко про Чорнобильську трагедію: "34 роки гордості за героїв і сорому за владу!"

Спочатку планував описати, що мені вдалося зробити для чорнобильців, Чорнобиля, Славутича… Але про добрі справи іншим разом.

Нині про те, що потрібно робити.

1. потрібно шанувати героїв і їх родини.

Нагадаю владі, щоб не забула сьогодні подякувати й підтримати маму героя Володимира Правика Ніну Іванівну, яка живе в Ірпіні.

Зазвичай колектив Черкаського пожежного інституту імені Героїв Чорнобиля запрошує її до себе, але нині ситуація зрозуміла.

Батьків ще одного героя Віктора Кібенка вже не має з нами. Але, на щастя, з нами є десятки тисяч менш знаних героїв та їх родин. Подякуємо їм!

2. Необхідна ефективна і дієва державна політика щодо чорнобильської проблеми.

Міністерство екології знищили.

Очільника Державного агентства з управління зоною відчуження лише днями призначили після нашої критики і масштабної пожежі.

Чорнобильський радіаційно-екологічний біосферний заповідник, створений у квітні 2016 року під нашим тиском, лише починає повноцінно фінансуватися і працювати.

Лісгоспи в Чорнобильській зоні останні роки тотально недофінансовані ( бо за 5 років Уряди Яценюка і Гройсмана так і не змогли поділити посаду Голови Агентства лісових ресурсів) і там ніхто не зробив навіть просіки, щоб вогнеборці та їх техніка могли оперативно працювати під час гасіння пожежі…

3. Забезпечення повноцінної експлуатації конфайнменту (укриття) над 4 енергоблоком ЧАЕС та перетворення його на екологічно безпечну систему.

4. Виконання зобов‘язань держави щодо соціального та медичного забезпечення ліквідаторів та їх родин, всієї чорнобильської спільноти.

І не бійтеся частіше їздити до Прип’яті, Чорнобиля, Славутича й не чекайте чергових іноземних журналістів, які прорекламують за нас Чорнобиль?!

Чорнобиль - це наша біль, це наш - героїзм і він мусить стати - нашої гордістю, а не соромом!