Історія ДПЗКУ з її численними перипетіями-це більше, ніж детектив. Події та керівництво змінюються дуже швидко, інтриги виникають на кожному кроці... один китайський кредит чого вартий. Призначений 4 місяці тому голова ДПЗКУ Василь Коваленко розповів про помилки попередників, про те, що якщо і продавати ДПЗКУ, то не швидко і дорого, про «Китайський процес», елеватори, які не є власністю корпорації, про свою роботу та багато іншого. Це реалії ДПЗКУ. Продовження слід…
Підпишись на наш Viber: новини, гумор та розваги!
ПідписатисяLatifundist.com: як вам на старому новому місці? Ви прийшли зі своєю командою?
Василь Коваленко: я прийшов в ДПЗКУ в 2018 р.радником, потім був заступником, в травні нинішнього року був призначений на посаду виконуючого обов'язки голови. Тому знаю корпорацію і ситуацію в ній більш ніж детально.
У команді є люди, які працювали і до мене, і зі мною. Були призначені два нових заступники, поспілкувався з кожним з керівників департаментів, повернув тих, хто був звільнений минулим керівництвом. З нинішнім складом співробітників мені комфортно працювати.
Latifundist.com: а кого повернули?
Василь Коваленко: повернули ключових співробітників, основна ланка. Тих, хто має цінність для компанії.
Latifundist.com: якими були ваші перші кроки після призначення?
Василь Коваленко: я на посаді 4 місяці. Якісь процеси були розпочаті до мене, зокрема, Міністерський аудит. Потім прийшло КРУ, яке перевірятиме корпорацію, напевно, ще 2 місяці. Також при Саймоні Чернявському почалася перевірка аудиторської компанії Baker Tilly. Звіт про цю перевірку підписував вже я.
Зараз аналізуємо, яке нам дісталося непросте ГОСПОДАРСТВО. Є завдання скоротити персонал на елеваторах. Але це дуже складно, так як на підприємствах відсутня Автоматизація. Скорочувати людей-значить збільшувати навантаження на тих, хто залишається. Працівники вимагають збільшення зарплати. Загалом, замкнуте коло.
Основний борг ДПЗКУ - це китайський кредит
Latifundist.com: крім того, Вам доведеться розірвати порочне коло накопичувальних боргів ДПЗКУ за 20 років?
Василь Коваленко: за 10 років. Основний борг ДПЗКУ-це китайський кредит. Відповідно, його фінансове навантаження, а в ньому вже неповернення валютної виручки за експортними контрактами, незакриті спотові і форвардні контракти, передоплати за зернові і вся супутня проблематика з 2013 року. Із ситуації складно виходити, так як змінюється законодавство, в тому числі податкове, під яке потрібно міняти бізнес-процеси всередині компанії і т. д.
ЧИТАТИ ПО ТЕМІ
Китайський кредит ДПЗКУ: сім головних питань
Latifundist.com: Давайте повернемося до того, що ви зробили за 4 місяці роботи на чолі ДПЗКУ?
Василь Коваленко: щоб реально оцінити ситуацію, ми провели інвентаризацію залишків зерна, також робимо ревізію всіх договорів і контрагентів. Ми по-новому прописали Положення про акредитацію контрагентів ДПЗКУ. Боремося з корупцією, із закупівлями за готівку. Якщо в ланцюжку немає товаровиробника-ми не купуємо товар.
Latifundist.com: але документи ж купуються…
Василь Коваленко: документи легко перевірити, скрутки податкова бачить миттєво. Обов'язково перевіряється наявність землі, бо не може виробник вирощувати 50 тис. т зерна на 10 га.також Податкова вивчає, скільки агрохімії та насіння закуповує сільгоспвиробник. Дивляться на врожайність: якщо 3,5-8 т з 1 га (в залежності від культури), значить, скруток немає, якщо вище — це підозріло.
Latifundist.com: Чому?
Василь Коваленко: бо кажуть, що» на ринку " ціна підроблених документів становить 11-13% від вартості 1 т зерна. Якщо знизити ПДВ до 14%, то ніхто вже не буде ризикувати, займатися махінаціями за 1% з ціни 1 т.будуть намагатися повернути свій ПДВ зустрічним експортом або іншими законними шляхами. Наприклад, чому імпортери товарів йдуть в аграрний бізнес? Вони багато імпортують, ПДВ важко відшкодовується, але вони вирішили, що повертатимуть за рахунок експорту сільгосппродукції.
З цього питання спілкуємося з профільними комітетами. Багато хто вважає, що якщо зменшити ПДВ для сільгоспвиробників з 20% до 14%, то ніхто не буде купувати документи.
Багато хто вважає, що якщо зменшити ПДВ для сільгоспвиробників з 20% до 14%, то ніхто не купуватиме документи
Latifundist.com: назвіть, будь ласка, нові вимоги до контрагентів.
Василь Коваленко: як я вже сказав, обов'язкова наявність с/г земель у власності або оренді. Як мінімум три людини персоналу і сезонні робітники. Компанія повинна працювати на ринку не менше 1 року. Ми позбулися компаній, у яких 1 співробітник і 10 тис.грн статутний фонд.
Latifundist.com: з 10 запитів на контрагентів, скільки ваша компанія відсікає зараз?
Василь Коваленко: дуже багато. Досить сказати, що якщо раніше у нас було близько 5 тис. контрагентів, то сьогодні-близько 2 тис.
Найжорсткіше перевіряються контрагенти за форвардними контрактами. Хоча намагаємося йти назустріч виробнику. Припустимо, ГОСПОДАРСТВО виконало форвардний контракт, але із запізненням і поставило не ту культуру. Такі ситуації можна вирішити. Але якщо компанія була зареєстрована 3 місяці тому, взяла в оренду 2 тис.га, не маючи ні агронома, ні власної техніки, з такими контрагентами ми не працюємо.
Форвардні контракти-серйозний інструмент. Попередня команда практично провалила виконання контрактів по форварду. Зараз ми відновили мережу регіональних закупівельників і йдемо на виконання плану на 70%.
Форвардні контракти-серйозний інструмент. Попередня команда практично провалила виконання контрактів по форварду
Форвардна політика і боротьба з кешем
Latifundist.com: На 2020/21 на який плановий обсяг хочете вийти по форвардах?
Василь Коваленко: у плані 310 тис. т.з них: 120 тис. т пшениці і 150 тис. т кукурудзи, також ячмінь і жито. До слова, ми максимально спростили умови і полегшили процедуру оформлення таких контрактів. Виробник подає документи регіональному менеджеру, той вивчає їх і передає в центральний офіс, в разі позитивного рішення нотаріус оформляє угоду. Тобто процедура максимально проста. Тільки перевірка документів займає час. Тому що під форвардну програму ми видаємо китайські гроші і повинні бути впевнені, що фермер посіє і привезе урожай.
Latifundist.com: не думали переглянути плани через падіння врожаю?
Василь Коваленко: нинішній рік складний, урожай зрушився. На 7 вересня ми закупили 400 тис. т пшениці. Могли б закупити і мільйон, але з іншою маржинальністю.
Могли б намалювати план. А потім розбиратися, що ж ми купили: там скручування, там роздутий ПДВ, кримінальні справи і т. д.
Тому вирішили пожертвувати планом заради якості. Якщо мова йде про повернення ПДВ, важливо, щоб він був. Тому що невідшкодований ПДВ — це наші гроші, а ціна цих грошей — репутація компанії. Зараз йдуть переговори з китайською стороною про реструктуризацію боргу. Якщо ми покажемо, що за рахунок контролю ПДВ у нас не буде вимиватися більше 3 млрд грн або $100 млн, до нас буде більше довіри.
Latifundist.com: ви згадали скручування. Нещодавно голова податкової служби Олексій Любченко заявив, що це найболючіше питання на елеваторах. Коли ви очолили ДПЗКУ, порахували, на яку суму "нахімічили" елеватори корпорації?
Василь Коваленко: ми можемо судити про неповернення ПДВ у розмірі 3,6 млрд грн за минулі роки. Думаю, мова йде про 70-80% (1,6 млрд грн) купленого «дутого» ПДВ. Без податкової служби зрозуміти масштаб втрат не представляється можливим. Якщо говорити про елеваторів ДПЗКУ, то вони ніколи не могли розраховуватися готівкою. У всякому разі, в легальному полі.
Але була інформація, що в 2018 р працювала ця схема. Під елеваторами ДПЗКУ стояли люди з машинами, які викуповували зерно за готівку. Чи були це люди корпорації або сторонні-невідомо.
Latifundist.com: що показала інвентаризація елеваторів?
Василь Коваленко: збитки, відсутність близько 7 тис. т зерна. Директорам елеваторів заборонено змішувати зерно врожаю 2019 р. і 2020 р., щоб провести інвентаризацію.
Latifundist.com: чи стоїть завдання до кінця року поміняти все керівництво елеваторів?
Василь Коваленко: Ні, не варто. Хоча точкові звільнення будуть.
Китайський гамбіт
Latifundist.com: Контракт з Китаєм був укладений в 2012 році, які у Вас зараз ключові зауваження до нього?
Василь Коваленко: умови контракту самі по собі дуже спірні. Один приклад: можливості перевалки ДПЗКУ на своїх портах — 3,6 млн т.у той час як за умовами контракту прописана відвантаження в 5,17 млн т. виходить, взяли кредит, а потім почали підганяти під нього технічні можливості.
Також ніхто не взяв до уваги зміну законодавства, податкових правил. Наприклад, вартість перевалки сьогодні в 3 рази дешевше, ніж в 2012 р., на момент укладення контракту. Крім того, китайська сторона жодного разу за час існування кредиту не виконала свої зобов'язання, тобто жодного разу не викупила зерно в задекларованих обсягах.
Китайська сторона жодного разу за час існування кредиту не виконала свої зобов'язання, тобто жодного разу не викупила зерно в задекларованих обсягах
Latifundist.com: щорічні обсяги продажів для Китаю, якщо не помиляємося, не перевищували 1,5 млн т.
Василь Коваленко: максимальний обсяг, який вони в один рік викупили, — 1,8 млн т.в інший рік — 300 тис. т, в третій-700 тис. Т. Плюс ці скандальні $5 з кожної тонни зерна. Також умови використання кредиту під монокультуру-кукурудзу (на момент укладення контракту ціна на кукурудзу — $276, в 2019 — $180). Тобто ДПЗКУ поставили в дуже жорсткі рамки. Більш того, корпорація випадала з поля зору уряду. Зараз ситуація взагалі унікальна: є заступник міністра, який нас курирує, але немає профільного міністерства...
Latifundist.com: тобто виходить, що ДПЗКУ не може вести переговори на вищому рівні…
Василь Коваленко: Так. Щоб просто ініціювати переговори з Китаєм, потрібно пройти певний бюрократичний шлях. Ми вже доклали максимум зусиль: звернулися в офіс Президента, до прем'єр-міністра і профільних міністрів. Щоб тільки ініціювати переговори, потрібно отримати узгодження від Мінфіну як утримувача держгарантій, який є одержувачем кредиту і т.д. При Мінекономіки було проведено ряд нарад, де були присутні представники Мінфіну, МЗС, «Укрексімбанку» і народні депутати з профільних комітетів. Всі розуміють, що сьогодні відкрити в Україні держгарантії більш ніж на $1 млрд — це колапс.
Latifundist.com: ви пройшли вже всі етапи, щоб отримати дозвіл на переговори з китайцями?
Василь Коваленко: Так. Поки нам заважає карантин. Але на листопад вже запланований візит урядової делегації до Китаю, під час якого це питання буде обговорюватися. Зокрема, наш віце-прем'єр буде піднімати питання про зерновий проект під час зустрічі зі своїм колегою — віце-прем'єром Державної Ради КНР паном Лю Хе, який є співголовою комісії з китайської сторони. Якби ми не втратили 4 місяці з початку року, вже пройшли б цей етап.
Latifundist.com: існує думка, що корпорацію можуть віддати за борги китайцям.
Василь Коваленко: чомусь багато хто вважає, що китайці заберуть компанію за борги. Але вона їм не цікава. Їх міг би зацікавити порт, але він не коштує стільки грошей…
І ДПЗКУ не в заставі у китайців.
Latifundist.com: коли буде обговорюватися реструктуризація боргів, українська сторона пропонуватиме китайцям частку в ДПЗКУ? Яку?
Василь Коваленко: якщо їм це цікаво, і вони захочуть, наприклад, держгарантії поміняти на частку в компанії. Все одно у держави повинен бути контрольний пакет.
Операція "Приватизація"
Latifundist.com: на ринку багато хто переконаний, що завданням вашого попередника Саймона Чернявського була підготовка корпорації до приватизації.
Василь Коваленко: дійсно, у Саймона Чернявського було завдання виставити корпорацію на продаж, але на той момент це було б реалізовано з максимальними втратами для держави.
Latifundist.com: це доводить те, що готувалася приватизація ДПЗКУ?
Василь Коваленко: операційна діяльність компанії була практично зупинена. Ніхто не починав переговорний процес з торговим партнером ССЕС і про реструктуризацію кредиту. Але в той же час, хотіли залучити фінансового радника з оплатою 75 тис.фунтів на місяць на 6 місяців до 1 липня 2020 р. і пообіцяли йому 0,7% від суми реструктуризації, незалежно від досягнутого результату. Сума реструктуризації $1,2 млрд, тобто, майже $9 млн корпорація повинна була заплатити раднику до 1 липня 2020 року навіть при відсутності результату.
Ще він призначив величезні зарплати своїй команді. Перед Чернявським стояло завдання максимально швидко знецінити компанію, скоротити штат, показати європейські зарплати.
Помилка Саймона була в тому, що він переніс роботу звичайного ТОВ на держпідприємство. Якщо над генеральним директором в ТОВ є тільки власник, то в держпідприємстві — профільний міністр, Кабмін та інші державні регулятори. Тобто власник ДПЗКУ-держава, і якщо в компанії виникнуть складнощі, пояснювати їх нікому. Фізичного власника немає.
Latifundist.com: а що стосується згаданої приватизації, у керівництва країни є такі ідеї?
Василь Коваленко: була розмова, що якщо і виставляти ДПЗКУ на приватизацію, то не за копійки. Так, компанію треба очистити від всяких виразок і продати за ринковою ціною, причому на піку ціни. Однак зараз це питання не актуальне, поки не вирішено питання з китайським кредитом.
Latifundist.com: але ви вважаєте, що не можна продавати держкомпанію, поки у неї " б'ється серце»…
Василь Коваленко: я вважаю, що у аграрної країни повинна бути така державна аграрна корпорація, як ДПЗКУ. Її можна використовувати для залучення інвестицій. Адже навіть якщо взяти діючий китайський кредит, він складається з двох частин. Друга частина в $1,5 млрд на закупівлю китайських ЗЗР і техніки. Ми цю частину не використовуємо. Хоча платимо за неї щороку $90 тис.за обслуговування рахунку. Тобто за 10 років ми вже $700 тис.по суті викинули на вітер. А якщо залучити ці $1,5 млрд, на частину цих грошей провести модернізацію ОЗТ, Миколаївського порту, зробити днопоглиблення і за рахунок цього знизити собівартість відвантажень і збільшити пропускну здатність терміналів з 3,6 млн т зерна на рік до 5-5,8 млн т. Ці гроші можна використовувати для збільшення земельного банку до 50-60 тис. га. Тоді і вартість компанії зросте. Зараз у ДПЗКУ 6 тис. га. технічно це все можливо зробити.
Latifundist.com: але все це неможливо без реструктуризації китайського кредиту…
Василь Коваленко: так, виконання кредиту технічно неможливе. Сподіваюся, що ми зустрінемося найближчим часом з Китайською Стороною, будемо пропонувати пролонгувати повернення коштів на 10 років, зменшити процентну ставку з 6% до 3% і прибрати ці $5 з 1 т.
Latifundist.com: у той же час китайський кредит в будь-яких переговорах може бути використаний як елемент тиску на нас.
Василь Коваленко: на гачку нас ніхто не тримає. Можливо використовувати кредит як елемент тиску. Але я думаю, що для Китаю важливо бути присутнім на території України, особливо при відкритті ринку землі і т.д. насправді з моменту оформлення кредиту досі ніхто в корпорації нормально не сідав за стіл переговорів з китайцями.
Latifundist.com: На піку карантину уряд поклав на держкомпанії відповідальність за поповнення засіків борошном. Розкажіть про борошномельний напрям в ДПЗКУ.
Василь Коваленко: зараз складається цікава ситуація, коли вартість борошна всього на $10 вище, ніж пшениці. Пшениця в порту коштує $204 за 1 т, а борошно $215 за 1 т.тобто, виробляючи борошно, ми свідомо йдемо не просто в нуль, а в мінус.
Latifundist.com: а чому виникла така ситуація?
Василь Коваленко: по-перше, в Україні експортно-орієнтоване зерновиробництво, тому ціни на внутрішньому ринку диктують експортери, які через дефіцит пшениці в червні-липні за раніше укладеними контрактами накрутили ціни на умовах CPT. Що в результаті призвело до такого різкого диспаритету на внутрішньому ринку борошна.
По-друге, Туреччина-найбільший виробник борошна-має майже 500 працюючих Млинів, більшість з яких введені в експлуатацію або пройшли серйозну модернізацію в останнє десятиліття. Таким чином, турецьке борошномельне виробництво істотно менш енерговитратно, плюс працює "в довгу" (за довгостроковими контрактами). І найважливіше-воно має дуже серйозну державну підтримку (низькі кредитні ставки, пільгове оподаткування та ін.). Плюс турецькі Борошномели мають преференції на безмитний імпорт пшениці з подальшим експортом борошна. Тому їм вигідніше купити пшеницю і зробити у себе борошно.
Крім того, в Україні надлишкові потужності з виробництва борошна при тому, що в країні зменшується споживання борошняних виробів, зокрема, хліба.
До слова, зараз вигідніше продавати борошно на внутрішньому ринку, тому що у нас ціни вищі, ніж на зовнішньому ринку.
Зараз вигідніше продавати борошно на внутрішньому ринку, тому що у нас ціни вищі, ніж на зовнішньому ринку
Latifundist.com: раніше ДПЗКУ здавала в оренду деякі свої комбінати хлібопродуктів?
Василь Коваленко: зараз ні. Ми переглянули це питання.
Latifundist.com: ви презентували Уряду Стратегію розвитку компанії?
Василь Коваленко: так, Міністерство її схвалило.
Latifundist.com: за деякими моментами Ваша програма перетинається з програмою Ірини Марченко, яка раніше очолювала ДПЗКУ. Зокрема, в питаннях докапіталізації компанії, розширення земельного банку.
Василь Коваленко: вважаю, що це єдиний варіант правильного виходу з кризи. Якщо стоїть завдання дорого продати корпорацію, тоді потрібно ще щось в неї вкласти.
ЧИТАТИ ПО ТЕМІ
Ірина Марченко: ДПЗКУ потрібно розвиватися шляхом вертикальної інтеграції
Latifundist.com: як буде розвиватися ДПЗКУ в найближчій перспективі?
Василь Коваленко: компанії необхідні інвестиції. Для цього потрібна відповідна законодавча база. Необхідно дати можливість корпорації, врешті-решт, зареєструвати елеватори. Просто елеватори передавалися ДПЗКУ трьома траншами. І виходить, що частина елеваторів зараз числиться за Кабміном, частина — за Міністерством, частина — за нами.
Latifundist.com: скільки всього елеваторів? Скільки на балансі компанії?
Василь Коваленко: всього 55, з них 4 на окупованих територіях. Як я говорив, елеватори передавали в три етапи від ДАК»Хліб України". Це майно увійшло до статутного фонду ДПЗКУ, а на його оціночну вартість були випущені акції, власник яких держава, після чого ДПЗКУ оформила на себе право приватної власності на це майно. І тут виникло питання: як це компанія державна, а елеватори в приватній власності? Тому з 2015 року з'явився ряд позовів про оскарження права власності на елеватори. На сьогоднішній день у нас держава володіє і акціями, і майном. Всі роблять вигляд, що проблеми немає, але насправді вона існує.
