"Близько трьох тижнів ми планували операцію і проводили розвідку. 10 лютого 2015 року Азов розпочинає одну з найуспішніших операцій на Сході – Широкинську наступальну, результатом якої став мирний Маріуполь без обстрілів і відтягнуті сили противника з Дебальцева. 10, 11 і 12 лютого Азовці вели наступ у трьох напрямках: Широкине, Павлопіль та Комінтернове. Найбільш запеклим днем стало 14 лютого, яке ми всі запам’ятаємо назавжди. Обстріл з "Градів" і спроба прориву ворога на домінуючі висоти Широкиного – так почався наш ранок. Бої з ротами осетин, російських найманців і "армії ДНР" на нових російських танках. Більше 50 ліквідованих бойовиків і десяток одиниць знищеної та підбитої ворожої техніки. 15-го Азовці йдуть у контрнаступ і, за підсумком тяжких боїв, займають ще частину позицій. Бійці закріпилися на домінуючих висотах і в західній частині села, отримавши стратегічну перевагу", розповів Білецький.
Підпишись на наш Viber: новини, гумор та розваги!
Підписатися
За п'ять днів Україна тоді втратила щонайменше, одинадцять бійців Азова, понад півсотні отримали поранення. Та ворогів загинуло значно більше - близько 100, хоча їхні сили переважали.
"Результативний наступ витягнули на собі декілька рот молодих хлопців, виключно своїм героїзмом і прагненням йти вперед, відбиваючи кожен клаптик української землі. Про кожного з тих, хто загинув, як і про кожного з тих, хто вижив у запеклому бою, можна розповісти не одну історію – в екстремальних ситуаціях люди проявляються завжди несподівано", - каже Білецький.
"Той самий Радік, один з лідерів Нацкорпусу, тоді 22-річний, та його друг з позивним Кіт взяли ворожого розвідника на непідконтрольній території. "Язик" допоміг нам грамотно спланувати операцію", - згадує Білецький.
"Моральний дух солдата росте, коли його армія перемагає на фронті. Так було під час Широкиного у лютому 2015-го, коли після Іловайську, боїв за Донецький аеропорт і Дебальцевського котла, втрат і поразок, добровольці знову показали приклад усім і, я знаю, надихнули багатьох братів по зброї. Зараз стало модним посипати голову попелом і казати, що українці – гречкосії та свинопаси. Але це не так. На війні так точно. Головне – не знецінювати і не зливати великі вчинки".