Якось справи наші нинішні відсунули великий проект творенння Єдиної Помісної Православної Церкви на третій план. Тим часом, влада активно підтримує Московський патріархат в Україні, а Московський патріархат своїми неадекватними діями активно поширює коронавірус…

Водночас, католики та більшість протестантів готуються у неділю святкувати Великдень, а за тиждень – і православні та греко-католики. І ось тут подумалося чи помріялося: може не варто чекати наступних президентських виборів, щоб кандидати у президенти в церквах промовляли про майбутню долю православ’я замість священників, а нині почати щоденно творити справжню єдину помісну модерну Українську Православну Церкву.

Для цього варто було б:

1. Відмовитися від цінників та торгових мафів у церквах, бо не місце торгівлі у храмі божому. Добровільні пожертви ніхто не відміняє, як це ведеться у католиків, англікан чи лютеран.

2. Дозволити сидіння під час служби, як це прийнято скажімо у братній Грецькій православній церкві.

Популярні новини зараз
Правила бронювання від мобілізації посилили: українцям загрожують масові скорочення 2 фрази, які можуть наслати на вас пристріт в натовпі: ніколи не відповідайте на ці запитання незнайомців В Україні посилять мобілізацію та укріплять міста: до чого слід готуватися Пенсіонерів змусять повернути частину виплат державі
Показати ще

3. Зупинити середньовічну боротьбу із жіночими хустками чи загалом неправильним одягом, бо це другорядне.

4. Організувати системну освітню, благодійну роботу церковних громад. Тут варто повчитися у протестантів.

5. Активізувати дискусію про перехід на Григоріанський календар та врешті спільно всім християнським світом відзначати наші свята.

6. Просити високопосадовців, політиків і простих чиновників вперше відмовитись від розміщення телевізійної, біг-мордної реклами своїх вітань із Великоднем. Бо у християн, як всім відомо, марнославство – великий гріх, а гроші нині корисні для більш важливих справ, ніж політична реклама.

7. Пропагувати онлай-трансляції богослужінь на час карантину, бо теперішні обставини вказують на те, що Бог спочатку у серці, а потім у церкві.

Блог Миколи Томенка