Минулого тижня Регламентний комітет прийняв рішення про наявність підстав на зняття недоторканості з депутата “Блоку Петра Порошенка” Борислава Резенблата. Це було перше позитивне рішення з п’яти подань Генпрокуратури. А Верховна Рада дала дозвіл на остаточне позбавлення імунітету Борислава Розенблата та Максима Полякова, які разом фігуруються у бурштиновій справі.

Остання крапля в комітеті

Після перших чотирьох проведених засідань стало зрозуміло, що комітет валить усі подання ГПУ та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП).

Члени комітету розглянули подання прокуратури на зняття недоторканності з – Євгена Дейдея і Максима Полякова і («Народний фронт»), Олеся Довгого (група «Воля народу»), та Андрія Лозового (фракція Радикальної партії) і жодного позитивного висновку щодо цих депутатів комітет не прийняв.

Популярні новини зараз

Українська модель померла в Туреччині після сварки з дресирувальником: вислизнула з рук

Слава Камінська "розтрусила" легенду "Танців з зірками" Ілону Гвоздьову під скандальний хіт

Надя Дорофєєва приспустила штани, щоб стати популярнішою: "З подряпинами"

Львів'янка показала таксисту важливість української мови: "Дивився як на інопланетянку"

Показати ще

Стало очевидним, що комітет акцентує увагу не на суті подань, а на речах, які більше вигідні депутатам, стосовно яких відбувалися засідання. Спільний організм комітету захищав народних обранців від ймовірної відповідальності.

Захист депутатів представниками комітету з одного боку, й тиск прокурорів – з іншого, показав на прикладі перепалок правої руки президента – генпрокурора Юрія Луценка з в.о голови комітету Павлом Пинзеником з “Народного Фронту” усю складність існування коаліції.

Виглядало, що обидві сили пустилися берега і руками Луценка та Пинзеника нанесуть одна одній настільки серйозні образи, що, буквально, вб’ють будь-які подальші спільні дії.

З кожним черговим засіданням комітету у землю дедалі глибше вбивався останній клин між союзниками. Засідання підняли на поверхню діряву тканину відносин між провладними партіями, сповнену суперечностей та небажанням чути одне одного.

У кулуарах Регламентного комітету Луценко обурювався, що він шокований тим, як партійна приналежність замулює очі законодавцям і вони не бачать доказів. На його думку, у всіх поданнях достатньо доказів, аби принаймні погодитися, що підстави для розслідування є.

Я не думав, що фракційна солідарність буде настільки відкритою і показовою, а опір таким примітивним, – зазначив Луценко.

Подвійні стандарти

У “Народному фронті” вирішили до останнього боротися за кожного свого представника, а у БПП таки вирішили не прикривати своїх депутатів.

Члени комітету закидали прокурорам та НАБУ незаконність здійснення негласних розшукових дій, в деталях обговорювали процесуальні недоліки подань. Це перетворювало дискусію на засідання кафедри юриспруденції. Депутати вдало ловили Луценка на нерозумінні юридичних тонкощів, що згодом давало їм підстави не підтримувати подання генпрокурора.

Зміну підходу відчував на власному досвіді герой останнього того тижня подання ГПУ – Борислав Розенблат. У жодних представників БПП на комітеті не виникло лояльності до нього. Розенблат лише за допомогою свого адвоката намагався тримати оборону.

Є кілька факторів, які пояснюють, чому Розенблата виявився у немилості комітету. По-перше, він був представником президентської сили, тому половина комітету “фронтовиків” не мала особливого бажання вишукувати йому виправдання. По-друге, докази у його причетності до криміналу, як висловився його колега по фракції Володимир Арешонков, були дуже вагомими. І останнє – політична доцільність, яка говорить, що Петру Порошенку слід “скинути” найбільш одіозних депутатів, аби показово очиститися від корупції.

Луценко ж назвав політичну доцільність – катарсисом політичної верхівки країни. На його думку, це мало б відбутися після перегляду фільму про діяння Розенблата.

Депутати, що перебували у форс-мажорних обставинах зрозуміли, що зміни неминучі. Зараз у суспільстві відбувається зміна політичної матриці. Зараз не йдеться не про партії, коаліцію чи опозицію, а про зміну системи влади. Каста недоторканих має бути скасована, – сказав генпрокурор.

Пафосність Луценка дуже легко пояснити наближеними президентських виборів. У БПП чудово розуміють, що ідея “підвісити тушки” власних депутатів стане гарним сценарієм для майбутніх передвиборчих роликів.

Одноголосно прийнятий проект висновку щодо Розенблата різними політичними силами дещо змінив їхню архітектуру відносин, які вже почали котитися донизу. Фатальність становища, що розлучення не уникнути, змінилося тимчасовим розумінням.

Відшліфувати його чи остаточно втратити, нагода у Регламентного комітету ще буде. Він розглядатиме подання на шанувальника “Беркуту”, одіозного члена Партії регіонів й «Опоблоку» Михайла Добкіна. Не за горами та на його колегу – Олександра Вілкула.

Прокурор САП Назар Холодницький переконував, що досі не знає, чи готова Рада підтримати зняття недоторканності з п’яти нардепів. Як виявилося, лише 3 нардепи втратили імунітет.

Павло Пинзеник заявив, що по його інформації ГПУ готує подання до Регламентного комітету на близько сорока народних депутатів.

Дем’ян Блюзецький, спеціально для Знай.ua