Угода з дияволом: як українські в'язні допомагають політикам перемагати

Хто із в'язнів хоча б раз не думав про те, аби вийти на свободу по амністії? Але якщо "закони Савченко" тепер не діють, або поведінка не надто зразкова, у них лишається інший шанс. Проте далеко не чесний – проголосувати за "потрібного" кандидата.

Деякі політики не соромляться використовувати людей із місць позбавлення волі для перемоги на виборах, не виключення – навіть офіційний Київ.

Одни із тих, хто добровільно-примусово погодився став колишній в’язень Харківської колонії №25. Його термін якраз припав на вибори 2002-го і 2004 років.

За даними громадянської мережі "ОПОРА" явка на тюремних дільницях справді була дуже високою, особливо у період з 2010-го по 2014 роки. Використовують як піддослідних кроликів практично всіх. Приводять із СІЗО, виховних та виправних колоній. Там 150 дільниць, цілком вистачить для непоганого впливу на результат. Найбільше – у Дніпрі, Харкові та Запоріжжі.

Кожного разу участь у голосуванні брало понад 90% арештантів. Така активність відрізняється від ситуації в Україні, де загальна явка на цих чотирьох виборах коливалася між позначками 50-70%.

2010, президентські — на 71% дільниць більшість підтримала певного кандидата;

2012, парламентські — на 75 % дільниць більшість підтримала певну політсилу;

2014, президентські — на 57 % дільниць більшість підтримала певного кандидата;

2014, парламентські — на 44 % дільниць більшість підтримала певну політсилу.

Чи варто засуджувати цих людей? Іноді у них просто немає інших варіантів. Адміністрація контролює процес голосування, вирішуючи, кому і яку галочку поставити в бюлетені. Більшість закладів такого типу зосереджена у великих містах, переважно на сході Україні.

Бували й такі, хто ризикнув відмовитися. Наприклад, колишній в'язень Олексіївської виправної колонії №25, що у Харкові, нині – правозахисник, Руслан Яременко:

"На виборах помічники адміністрації стояли біля тих, хто голосував, дивилися і записували, хто кому віддав свій голос. Такі помічники — це теж засуджені, які виконують роль “рук керівництва”. Потім тих, хто проголосував не так, садили в ізолятор і били, а одного навіть “опустили”. Крім того, купували голоси співробітників колонії. Заздалегідь вираховували, хто буде на зміні, й по 200-300 гривень додавали до зарплати", - додав він.

Таких історій безліч. Але проблема в тому, що "жертви політичного рабства" або бояться говорити про злочин, або просто вважають такий сценарій зручним для себе.

Дивіться: рейтинги кандидатів на виборах в Україні