Дослідження соціологів свідчать про те, що російська мова в Україні переживає тенденцію поступового зменшення кількості носіїв. Більше того, простір російськомовності в Україні в найближчі 20 років може зменшитися на половину.

Цю думку в інтерв'ю "Крим.Реалії" висловив відомий український письменник Андрій Курков, який назвав це "природним процесом".

"Кількість носіїв "язика" зменшиться, це природний процес. Наскільки? Може, на 50%, може, на 40, може, на 30", - зазначив він.

Письменник також підкреслив, що в цьому питанні дуже важливо, щоб ті, хто залишиться (російськомовними), ставали активними, реальними громадянами України.

Популярні новини зараз
Ціни на черешню значно впали: скільки просять за кіло у розпал сезону Блогера-"мажора" Захара Палантіна спіткало покарання за побажання смерті воїнам ЗСУ: суд виніс вердикт Комунальники вирішили нажитися на зруйнованому у Кременчуці ТРЦ, бійці ТрО оперативно затримали українських мародерів Регіна Тодоренко проігнорувала пророцтво Тараса Шевченка і ось, що вийшло: "Битиме"
Показати ще

"Грубо кажучи, були політичними українцями. Якщо вони громадяни України, але політичні росіяни, їм тут робити нічого", - пояснив Курков.

Раніше "Знай.uа" писав про те, що на початку ХХ століття практично ніхто не знав про існування українського народу - в Австро-Угорщині їх називали русинами, в Росії - малоросами. Але все ж чому ж ні полякам, ні росіянам не вдалося розчинити в собі українців? План русифікації провалився завдяки боротьбі українських патріотів і невдач їхніх супротивників.

Ідея соборності

У 1897-му за даними перепису населення, український (малоросійський) мову визнають в якості рідної 72,5% жителів підросійській Україні. Ці люди проживали переважно в селах - населення міст зростала за рахунок міграції російських чиновників і робітників. На кінець ХІХ століття серед жителів Києва вихідці з етнічної Росії становили 54%. Решта були переважно євреї, на околицях міста - малороси.

Соціальні зміни, викликані модернізацією імперії, невблаганно прискорювали асиміляцію і обрусіння. Все більше число людей здобували освіту, минаючи фазу "української" грамотності. Швидко зростаючі поліетнічним і російськомовні міста ставали розчинником сільській ембріональної української ідентичності, хоча саме зростання числа грамотних і освічених було і потенційної перспективою для українського руху. Якби йому дозволяли більш активно втручатися в цей процес.

Але соціальні та демографічні зміни вели до зростання соціальної напруженості і незадоволення широких мас своїм становищем. Правда, самі "широкі маси" навряд чи могли чітко сформулювати свої ідеологічні уподобання.

У цьому контексті і російські ліберали, і українофіли були меншістю на тлі мільйонів безграмотних селян. Імперія ж так і не спромоглася ввести легальні "клапани" для виходу пара соціального невдоволення. Ефективність і міць великого держави виявляться ілюзією, але для це покаже революція.